вминати — 1 дієслово недоконаного виду вдавлювати; утоптувати рідко вминати 2 дієслово недоконаного виду мнучи, робити м яким; їсти швидко, зі смаком … Орфографічний словник української мови
вминання — (умина/ння), я, с. Дія за знач. вминати (умина/ти) … Український тлумачний словник
вм'яти — I див. вминати I. II див. уминати I … Український тлумачний словник
затоптувати — ую, уєш, недок., затопта/ти, топчу/, то/пчеш, док., перех. 1) Їздячи або ходячи по чому небудь, топтати, приминати, придавлювати колесами, ногами, копитами і т. ін. || Забруднювати слідами ніг. 2) Топчучи, приминаючи, гасити вогонь або те, що… … Український тлумачний словник
уминати — I (вмина/ти), а/ю, а/єш, недок., ум я/ти (вм я/ти) і діал. умня/ти, умну/, умне/ш, док., перех. 1) Мнучи, робити м яким. 2) розм. Їсти швидко, зі смаком, жадібно, багато. II див. вминати I … Український тлумачний словник
ум'яти — I див. уминати I. II див. вминати I … Український тлумачний словник